ЄС – реальна перспектива чи Мобі Дік для України?
«З урахуванням політичної ситуації в ЄС, того як проходять питання щодо розширення, то так, думаю, що, на жаль, це малоймовірно в найближчі роки» - Валдіс Домбровскіс красномовно відмовив Україні у вступі в Союз. Замкнуте коло подовжується ще на 5 років, а на чіткі перспективи разом з Україною очікують Грузія та Молдова.
Підписання угоди про інтеграцію України із ЄС стало відправною точкою, але лише для однієї зі сторін. І, власне, вже 7 років українці разом із друзями по нещастю Грузією та Молдовою йдуть до «світла у кінці тунелю». Питання в тому, на скільки кілометрів цей тунель протягається. Розберемося у трьох факторах, що є нашою основою для інтеграції – народ, влада та фінанси.
Народ, влада та фінанси – три кити інтеграції
Соціологічні інстанції провели дослідження щодо ставлення українців до ЄС. Отже, станом на літо 2021 року, 59% опитуваних схильні до позитивної думки, 24% налаштовані проти, інші утрималися від голосування. Кожен повнолітній громадянин має свою думку щодо політичних змін взагалі, але керуючим фактором завжди є вік. Не дивно, що молодь голосує за реформи – відсоток позитивної думки склали люди від 18 до 35 років. Негативне ставлення до Євросоюзу літні люди аргументують тим, що вже і так багато бачили. Нейтральність — стабільна позиція, до якої вдалися люди від 40 до 50 років. У сумі, народ бачить перспективу у вступі до ЄС.
З 1993 року українська влада протоптувала нам шлях до Європи. Маленькі кроки кожного президента давали своє, доки у 2014 році Віктор Янукович не припинив інтеграцію. Угода про призупинення інтеграції спричинила хвилю протестів, що скинула Януковича та його уряд. 24 грудня 2013 року Міністр закордонних справ України Леонід Кожара заявив, що «тепер зусилля його Міністерства» та інших державних установ зосереджені на подальших переговорах з ЄС щодо забезпечення умов для реалізації угоди про асоціацію ". багато слів, що врешті були підтверджені діями. Вже у 2015 році під керівництвом Порошенка відбувся 17-ий саміт про асоціацію з ЄС, далі почав діяти всеохопний закон про торгівлю між країнами. З 21 лютого 2019 року в Конституції України прописано вступ України в Європейський Союз, що робить неможливим зміну зовнішньої політики України. Зараз, за президенства Володимира Зеленського справи щодо інтеграції йдуть активно, Україна підтримує Європейський зелений курс.
Щодо фінансів – позики Україні готові дати багато країн-інтегрантів, а також МВФ. Питання стоїть у тому, чи зможе наша система їх виплатити? Позики працюють за системою «дати-взяти», тож Україні треба активно поповнювати не тільки фінансові, а й сировинні ресурси.
Висновки
Отже, замість того, щоб дарувати світу нові метафори, влада та народ справді йдуть до омріяної інтеграції, хоче цього ЄС чи ні.
