Дух лицарства проти чергової інкарнації світового зла...
Естетика бойового братерства Інтернаціонального легіону оборони України
Дух лицарства проти чергової інкарнації світового зла...
В артпросторі Ваґабундо в Івано-Франківську відкрилася третя фотовиставка проєкту “2 Інтернаціональний легіон: Естетика Бойового Братерства”, яка до того вже експонувалася у Києві і Львові. На цей раз виставка представлена у розширеному вигляді, адже є можливість продемонструвати не тільки фотографії, але й артефакти війни та згадати загиблих побратимів.
На відкриття виставки прийшли ветерани, зокрема бійці 2 Легіону, культурні та громадські діячі, художники, музиканти, поети та письменники, представники місцевої адміністрації. Одним з гостей фотовиставки став письменник Юрій Андрухович.
– Просто зараз я лечу в тур Латинською Америкою, тому тема іноземних добровольців у цій війні мені дуже цікава, а ця виставка дала мені більше інформації та розуміння, ніж усі новини, які я читав по цій темі до того, – зазначив він та подарував для бібліотеки 2 Легіону збірку авторських віршів із англійським перекладом.
– Зазвичай фото про війну – це біль, страждання і руйнації. У цьому плані виставка Алекса Заклецького кардинально відрізняється вибудуваною автором концепцією, бажанням розповісти про війну іншою мовою та іншою історією, – охарактеризував експозицію медіаартист, VJ, діджитал скульптор Денис Овчар. – Обраний автором кут зору дозволяє світлинам пульсувати жагою до життя!
– Попри те, що виставка про війну, де поруч життя і смерть, в цій виставці життя значно більше, воно перемагає! Ця виставка для мене ще й про креативність тих, хто по нашу сторону, про їх іронію і гнучкий розум, а розум завжди перемагає тупу грубу силу! – зазначив куратор виставки Ростислав Шпук.
Автор виставки – воїн 2 Інтернаціонального легіону оброни України, фотограф, перекладач, журналіст, представник України в Європейському Культурному Парламенті Олександр Заклецький. Свого часу він добровольцем вступив на військову службу саме до цього підрозділу:
– За твердженнями істориків, формування лицарських звичаїв пішло від римських вершників, що були елітою римських легіонів. Саме ж лицарство, початково, було, перш за все, кодексом чеснот, де найпершими вважалися доблесть, вірність, шляхетність і честь. Саме спільні цінності абсолютно різних за географією походження людей давали їм змогу об’єднуватися в ордени для досягнення спільної мети. Ці спільні цінності виростали в естетику лицарства, якою досі захоплюються митці. Тому коли я потрапив у 2 Інтернаціональний легіон оборони України (а потрапив я туди цілеспрямовано та свідомо), – то зрозумів що Легіон за фактом є таким самим лицарським орденом. Адже це інклюзивна мілітарна структура, що складається виключно з добровольців як українців, так і представників понад 40 країн. Ставши до лав цього батальйону спеціального призначення, я як дослідник та митець зацікавився саме цим моментом формування естетики, яка надихає нас зі зброєю в руках битися проти чергової інкарнації світового зла.
Автор планував проєкт не про ведення бойових дій чи окремі персоналії, не намагався описати бойові дії одного з українських підрозділів – він ставив перед собою значно глибшу мету:
– Я задумав ці фотографії скоріше як рефлексії на класичні картини, що зображували лицарське життя, тому в них більше статики, ніж динаміки. Та подекуди спочатку непомітні деталі розповідають про нову естетику, яка народжується у колі таких військових братерств, – наголосив Олександр Заклецький.
