“Hope and homes for children” – фонд, що допомагає дітям, які постраждали від війни
Збройна агресія росії не припиняється. Прицільні обстріли міст, масовані ракетні атаки та атаки дронів – такими зараз є наші реалії. І в цьому всьому доводиться зростати дітям. Вражаюча і дуже болюча кількість дітей втратила свої домівки. Хтось із них змушений був стикнутися із втратою рідних та близьких. А понад 450 дітей вже ніколи не зможуть вирости. Вони вже ніколи не стануть дорослими людьми та не зможуть побудувати своє майбутнє. Їх вбила росія. І як мінімум за це цій країні вже немає пробачення. Але в Україні існують фонди, що допомагають таким дітям. Вони допомагають їм та їх родинам повернутися до хоча б якихось аспектів звичайного, нормального життя.
Ще з 1994 року у Великій Британії існує фонд "Hope and homes for children". Тоді його створив Марк Кук та його дружина Керолайн. А вже у 1998 році ця міжнародна благодійна організація почала існувати й в Україні. Причому окрім нашої країни фонд впроваджує різні ініціативи ще у кількох країнах Європи, в Азії, Латинській Америці, а також Африці. Ця організація, як міжнародна, так і українська, прагне, щоб діти ніколи не відчували складнощів перебування у інституційних закладах, таких як інтернати та дитячі будинки. Понад 106 тисяч дітей лише в Україні змушені так чи інакше бути у таких закладах. Але лише менше 10% з них – це діти, що позбавлені батьківського піклування чи сироти. І в таких закладах ніхто не замислюється про інтереси дітей, про те, що кожна дитина прагне любові, ласки та піклування. Такі заклади інколи радше схожі на в'язниці. І діти виходять звідти глибоко травмованими. "Hope and homes for children" прагнуть змінити це.
24 роки ця організація працює в Україні. І починали вони з того, що впроваджували у систему виховання дітей альтернативи інтернатам через розвиток сімейних форм виховання. Дитячі будинки сімейного типу, яких зараз досить багато в Україні – результат саме цього. Як мінімум 65 таких родин було створено тільки цим фондом. Окрім цього було сформовано і програму підготовки батьків, що хочуть створити дитячий будинок сімейного типу або стати прийомними батьками. А також саме "Hope and homes for children" були причетними до зміни в національному законодавстві щодо прийомної опіки.
Ця організація допомагає попереджувати відмови від новонароджених дітей. Саме вони у 2003-2005 роках створили Центри матері і дитини, які стали першими в нашій країні та подали приклад наступникам. Маючи вже чималий досвід, були розроблені стандарти надання послуг там, а також програми для фахівців. Зменшення втричі кількості відмов – такий результат цього. А з 2006 року ця організація є буквально основною, з тих, що сприяють створенню комплексного підходу у реформуванні системи захисту та догляду дітей. Підтримка дітей та сімей, закриття або трансформація інтернатів, вони причетні навіть до зміни та удосконалення механізмів прийняття рішень щодо дітей та розміщення їх у заклади виховання. Як мінімум два інтернати з їх допомогою були закриті, а також було започатковано роботу Центрів соціальної підтримки. Вони ж проводили аудит системи захисту дітей у 2015-2016 роках та були причетні до розробки Національної стратегії з деінституалізації.
"Hope and homes for children" дуже добре знають, як важливо для родин, що опинилися у скрутних ситуаціях, щоб поруч з ними був той, хто допоможе їм. Абсолютно непоодинокі випадки в Україні, коли діти, виховані у багатодітних сім'ях, у своєму дорослому житті повторюють такий патерн та у результаті створюють ще одну багатодітну сім'ю. І звісно, бувають випадки, коли все закінчується добре і родини мають змогу гідно виховувати дітей. Але буває й коли жінки з дітьми опиняються буквально на вулиці. І організація допомагає таким родинам. Наприклад, досить болючою є історія жінки, яка залишилася ні з чим, адже чоловік, з яким у неї народилося четверо дітей, виявився абьюзером та наркоманом. І в черговому наркотичному сп'янінні він просто спалив будинок. Організація допомогла жінці та її дітям знайти будинок, у чому посприяв місцевий депутат. Окрім цього вони допомогли речами першої необхідності, одягом, взуттям та шкільним приладдям. Не залишилась осторонь і громада, адже родині допомогли меблями. А всю необхідну техніку для навчання та виховання дітей вже почала закуповувати організація. Цю родину патронують і далі. Але не дивлячись на всі складнощі, вони залишилися родиною. Діти не опинилися в інституалізованих закладах. І вони так само мають змогу відчувати любов від їх матері.
Ця організація дуже добре знає те, наскільки в Україні погана ситуація із вихованням дітей в будинках дитини. Вони проводили оцінку стану дітей у таких закладах і це було перше таке дослідження в країні. І за результатами цього дослідження 89% дітей віком до 3 років мають порушення розвитку, майже 59% дітей мають затримку росту, 20% – низьку масу тіла, ще понад 20% – надмірну масу тіла. Майже дві третини вихованців таких закладів мають ознаки білково-енергетичної недостатності. Дітей в таких закладах не влаштовують в інші родини, вони не повертаються до батьків. А в той же час, майже половина батьків тих дітей, які потрапили в такі заклади не мають обмеження у своїх правах, понад 60% дітей із сімей, де є лише один з батьків, а справді дітей-сиріт, у яких не залишилося нікого – лише 1,1%. І насправді страшно те, що майже у половини дітей є близькі родичі, які мали досвід проживання в таких самих закладах, їх брати чи сестри перебувають у будинках дитини або в інших інтернатних закладах. А вражаючі понад 60% дітей були влаштовані у такі заклади до одного року. Світові дослідження і дослідження організації вже досить давно показали, що чим менша дитина, коли вона потрапляє в такий заклад, тим більше шкоди для її здоров’я та розвитку. Адже діти проводять там не кілька місяців, а часто два і більше років. І майже 55% сімей, які помістили свою дитину в такі заклади – жодного разу більше не відвідували дітей. Їх влаштовують туди через бідність, недбале ставлення до дитини, недогляд через зловживання різними речовинами, а нерідко (у 27,4% випадків) дітей просто не забирають із закладів охорони здоров'я.
І хоч дитячі будинки мають досить велику кількість персоналу, і, наприклад, лише п'ять дитячих будинків, що становили вибірку дослідження, у 2019 році мали фінансування у 89.1 млн. грн., належного розвитку дитини не забезпечено. Ці кошти можна і треба спрямувати на розвиток послуги з підтримки сім'ї. І "Hope and homes for children" працюють задля цього. Вони створюють комплекси реформування системи виховання дітей та попередження інституалізації дітей раннього віку. Задля цього впроваджуються послуги раннього виявлення вразливих сімей, їх супровід та здійснення підтримки й патронажу, консультування не лише з лікарем, а й з психологом та соціальним працівником вагітних та породіль у жіночих консультаціях, впроваджуються діагностичні інструменти для оцінки розвитку дітей, а дітей із групи високого ризику спостерігають для раннього виявлення порушень. Допомагає ця організація створювати також і програми з розвитку батьківства, тимчасового проживання і спеціалізованої допомоги сім'ям з дітьми в кризових ситуаціях. Також організація наголошує на тому, що повинен розвиватися патронаж для дітей раннього віку, яких було кинуто або тимчасово вилучено з родини. Потрібно розвивати комплексну систему допомоги сім'ям, заходи раннього втручання, медико-соціальної реабілітації й догляду, перепочинку для батьків чи осіб що їх замінюють, паліативну допомогу та інклюзивні групи у закладах дошкільної освіти. Необхідні соціальні асистенти для родин із дітьми з тяжкими порушеннями, а також соціальний транспорт та цільова фінансова допомога. Це допомагатиме родинам із дітьми з інвалідністю та тяжкими захворюваннями не допускати передачі дітей в інтернати та будинки дитини. Також організація має механізми реінтеграції та розвитку сімейних форм альтернативного догляду. Це кампанії рекрутування кандидатів в усиновителі, навчання їх, професійна підтримка психологів, лікарів та соціальних працівників у створених родинах, спеціалізована підготовка і підтримка родин, які беруть на виховання дітей з інвалідністю та порушеннями розвитку, а також заходи для попередження емоційного вигорання й незалежна оцінка якості догляду. Все це потрібно впроваджувати, і організація максимально активно працює над тим, щоб це діяло не лише в окремих випадках, а і загалом у системі виховання дітей.
Працівники фонду допомагають змінювати систему і підходи до захисту дітей та є частинами робочих груп у Адміністрації Президента та обласних державних адміністраціях. Різноманітні інноваційні моделі вже стали частиною національного законодавства, але крім цього й на місцевому рівні організація допомагає із деінституалізацією. А Політика захисту дітей, що діє у Центрах соціальної підтримки, допомагає навчати представників органів влади, громадських організацій та соціальної сфери базових принципів і стандартів реформ. Пріоритет віддається саме інтересам дітей та їх можливості в брати участь у рішеннях щодо свого майбутнього.
Діти, що колись отримали підтримку від цієї організації, стають впливовими та дієвим особами. А родини, що потребують захисту зараз, навіть під час війни, мають змогу отримати будь-який вид допомоги.
"Hope and homes for children" роблять все можливе для того, щоб першими протягнути руку допомоги вразливим родинам. Але вони і самі потребують нашої підтримки. Грошова допомога, волонтерство, партнерство, співпраця та інформаційна підтримка – це те, чого завжди не вистачає. Але не дивлячись на це – вони роблять велику справу. І саме робота цієї організації, можна сказати, змінила життя десятків тисяч дітей та родин та продовжує це робити навіть в такі складні часи.
