Луцькі гвардійці першими прибули на пожежу та врятували чоловіка
Луцькі гвардійці, виконуючи завдання з охорони громадського порядку, першими прибули на пожежу та врятували чоловіка, який самотужки не міг ходити. Інший чоловік, який перебував у палаючому будинку, на жаль, загинув на місці події.
Військовий наряд у складі лейтенанта Віктора Дьоміна, старших солдатів Олександра Рабчуна , Сергія Кунчика і солдата Максима Пилипчука, близько 22:45 отримав повідомлення інформативного характеру, що на вулиці Чернишевського у приватному секторі горить будинок і у ньому, можливо, є люди. Почувши це, начальник військового наряду лейтенант Віктор Дьомін наказав водієві Олександру Рабчуну їхати на місце події.
«Ми прибули першими і побачили, що палає частина приватного будинку. Сусіди, які стояли поблизу, повідомили, що там є люди. Однак самі не наважувалися йти усередину, оскільки будівлю охопило полум’ям. Миттєво зреагувавши, ми побігли в бік палаючого будинку. Я одразу звернув увагу, що на вулиці на місці встановлення газового лічильника з труб капала рідина і негайно кинувся перекривати газ. Людям, які стояли поблизу, наказав негайно відійти на безпечну відстань від будинку, бо розумів, що в будь-який момент може трапитися вибух. Попередив про це і хлопців, які вже на той момент рушили далі в будинок шукати потерпілих», - розповів Віктор Дьомін.
Швидко знайти одного з них Сергієві Кунчику та Максиму Пилипчуку допоміг пес. Гавкаючи, він вказав на місцезнаходження чоловіка. Той лежав біля відчинених вхідних дверей. Він не міг встати і благав про допомогу. Взявши за руки і ноги, гвардійці швидко винесли його на вулицю в безпечне місце.
У цей час на місце події прибули пожежники, карета швидкої та поліцейські. Другого чоловіка, якому у кінці січня мало виповнитися 74 роки, врятувати так і не вдалося. Він загинув на місці події.
«Була майже 23 година ночі. Ми з моїм колишнім тестем уже дрімали. Та крізь сон я відчув їдкий запах диму. Зрозумів, що щось горить, - розповів врятований 51-річний Геннадій Саванюк. – Почав гукати тестя, та він не відгукувався. Оскільки сам ходити не можу, як-то кажуть «крабом» почав повзти до виходу. В коридорі хапнув їдкого диму і зрозумів, що сили покидають мене. Але дякуючи гвардійцям, я лишився живим».
Разом з Геннадієм Саванюком в будинку проживали його 15-річна донька та 22-річний син. На момент пожежі дівчина саме поверталася додому з прогулянки, а син був на роботі. Тепер троє лишилися без даху над головою.
